Методичні матеріали




           Урок як цілісна система


Сучасний етап розвитку освіти в Україні характеризується інтен­сивними пошуками нового в теорії та практиці навчання, управління. 

У Національній доктрині розвитку освіти серед пріоритетів державної політики визначено розробку і здійснення освітніх інновацій, які якісно змінюють мету, зміст, структуру, форми, методи, засоби, технології навчання, виховання і управління. 



Основною формою організації навчально-виховного процесу в сучасному загальноосвітньому закладі є класно – урочна система. Одиницею такої системи виступає урок. За статистикою урок займає 98% усього навчального часу. Урок як форма організації навчального процесу у школі виник давно, але з того часу він постійно змінюється, набуває нових форм та змісту.



Сучасний урок – це, перш за все, урок, на якому створено реальні умови для інтелектуального, соціального, морального становлення особистості учня, що дозволяє досягти високих результатів за визначеними метою та завданнями. 



Сьогодні вітчизняні та зарубіжні вчені поряд з традиційним уроком виділяють ще й такі форми організації навчального процесу, як: інтегрований урок, лекційно-семінарські заняття, проектні заняття, творчі майстерні, автономне навчання та вільна робота учнів (Т.Тучкова)

У підготовці та проведенні уроку вчитель виконує функції сценариста, режисера, постановника та водночас є виконавцем головної ролі в написаному ним творі (Р.Сукульський). У процесі виконання цих ролей у діяльності вчителя вчені (Н.Кузьміна, А.Щербаков, В. Сластьонін) виділяють конструктивну, організаційну, комунікативну та гностичну функції. Крім цих функцій вчителя, зорієнтованими на управління навчальним процесом, А.Щербаков виділяє ще й такі, які на його думку, пов’язані з навчанням і які не можливо відділити від діяльності вчителя. До їх складу вчений відносить інформаційну, розвивально-виховну, орієнтацій ну, мобілізаційну, дослідницьку. Реалізація цих функцій має забезпечити вчителю кваліфікований і компетентний підхід до планування навчально-виховного процесу з предмета та кожного окремого уроку. 

Проте вчитель не може і не має працювати і творити лише «у власному соку». Крім постійного процесу самоосвіти, спілкування з колегами, роботи в методичних об’єднаннях , вчителю необхідна допомога професійного «спостерігача і оцінювача», яким може виступати адміністратор школи або методист. Реалізувати таку допомогу і корекцію навчально – виховного процесу можна лише шляхом відвідування уроків.

В.А. Сухомлинський зазначав, що складову частину системи роботи вчителя, яка належить уроку, можна вивчити лише шляхом аналізу його уроків, переважно уроків, що перебувають у межах однієї теми,звертаючи увагу на вісім вузлових умінь вчителя:

1.Уміння вчителя провести через всі уроки головну ідею досліджуваного матеріалу, головні правила, визначення і висновки.

2.Уміння правильно визначити методи роботи на уроці, залежно від мети і цілей уроку.

3. Уміння правильно викласти новий матеріал і закріпити його.

4. Уміння вивчати знання в процеcі навчання і правильно оцінювати їх.

5.Уміння протягом усіх уроків повторювати основні, провідні питання матеріалу.

6.Уміння провести заключне опитування, використати опитування для поглиблення знань.

7.Уміння вчителя дотримуватися заздалегідь визначеного плану й змінювати його, якщо цього вимагають обставини.

8. Уміння дотримуватися на всіх уроках однакових вимог в організації уроку.



Основні вимоги до сучасного уроку



Сучасний урок повинен:



1. Мати, насамперед, виховний характер;



2. Формувати в учнів позитивне ставлення до навчання та потребу в отриманні знань;


3. Розвивати конкретні здібності кожної дитини;

4. Проводитися з використанням сучасних технічних засобів (найкраще для цього підходить комп'ютер);

5. Озброїти учнів міцними й глибокими знаннями;

6. Формувати в учнів самостійність, активність, творчу ініціативу;

7. Формувати в учнів вміння самостійно навчатися, здобувати й поглиблювати свої знання та творчо застосовувати їх на практиці.

 Дидактичні вимоги до сучасного уроку:

• чітке формулювання освітніх завдань в цілому і їх складових елементів, їх зв'язок з розвиваючими і виховними завданнями. Визначення місця в загальній системі уроків;

• визначення оптимального змісту уроку відповідно до вимоги учбової програми і цілей уроку, обліку рівня підготовки і підготовленості учнів;

• прогнозування рівня засвоєння учнями наукових знань, сформованості умінь і навиків як на уроці, так і на окремих його етапах;

• вибір найбільш раціональних методів, прийомів і засобів навчання, стимулювання і контролю, оптимальної їх дії на кожному етапі уроку, вибір, що забезпечує пізнавальну активність, поєднання різних форм колективної і індивідуальної роботи на уроці і максимальну самостійність в навчанні учнів;

• реалізація на уроці всіх дидактичних принципів;

• створення умов успішного навчання учнів.

Нові історичні повороти спричиняють нові ідеї, цінності й нові освіт­ні реформи, що припускають формування моделі «нової людини». Ще до­недавна якість освіти визначалася знаннями, уміннями й навичками в ме­жах навчальних програм.

Сьогодні освіта має бути побудована на чотирьох основних ідеях:
• навчатися, щоб уміти;
• навчатися, щоб діяти; .
• навчатися, щоб жити разом;
• навчатися, щоб бути.
Пріоритетною в оволодінні інтелектуальними загальнонавчальними вміннями розглядається здатність учня трансформувати знання, здій­снювати перенос у нові умови й використовувати їх. Поняття «компетен­тність», що з'явилось у школі з початком її модернізації, розглядається як мета освітнього процесу в цілому.
Головним у роботі з учнем для вчителя виступає не предмет, якому він нав­чає, а особистість, яку він формує. Не предмет формує особистість, а вчи­тель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета.

Наукові дослідження показали, що навчання може не тільки сприя­ти просуванню вперед, але й уповільнювати розвиток особистості. Якщо навчання ґрунтується не на усвідомленні й осмисленні, а переважно на запам'ятовуванні, то воно може на певному етапі гальмувати розвиток учня. Саме тому сьогодні на перше місце виступає не здобуття суми знань, а розвиток особистості.

Немає коментарів:

Дописати коментар