Значущість поезії Ліни Костенко полягає в сутності самої поетеси, яку вона визначила так:" Я дерево, я сніг, я все, що я люблю. І, може, це і є моя найвища сутність".
Буває, часом сліпну від краси.
Спиняюсь, не тямлю, що воно за диво,-Оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься — Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
Немає коментарів:
Дописати коментар