субота, 28 листопада 2015 р.

Без минулого немає майбутнього...



ЗАПАЛИМ СВІЧКУ
(1932-1933рр.)
Запалим свічку,хай зігріє душі
Усіх кого забрав голодомор.
Це було страшно!як настала тиша,
Усюди панував смертельний тон.
Червоний кат,забрав все до зернини,
Ні крик людей,ні плач дітей не зупиняв.
І пухнучи від голоду вмирали,
А кат мов навіжений реготав.
О Боже!скільки мусим ще терпіти!?
Чому лиха година землю вкрила!?
Повита в чорні хмари Україна,
Страшна біда,і горе нас накрило.
А смерть ішла,не маючи жалю,
Голодна смерть!що може буть страшніше,
Дивитись на застигнувшу сльозу,
В очах дітей,вмираючих так тихо.
Смертельний холод,смак голодомору,
Мільйони мертвих українців по ровах,
Мільйони сиріт,є приречені вмирати,
О Боже!що то був тоді за жах!?
А ви сьогодні кажете,не правда!
Скажіть це дітям,що від голоду вмирали!
Хай будуть прокляті кати мого народу!!!
Що у дітей останнє зернятко забрали.
Засвітим свічку,хай зігріє душі,
Усіх, кого забрав голодомор.
Нехай покояться у мирі, всі, хто мучивсь...
Ми пам'ятаємо...
Надія Кишеня

Немає коментарів:

Дописати коментар